Пухирний занесок

Ляненко Любов Олександрівна

Завідуюча відділенням. Лікар вищої категорії. Кандидат медичних наук

Пухирний занесок (синоніми: міхуровий замет, міхурове занесення, російською – «пузырный занос») – це захворювання елементів хоріона плідного яйця. Відноситься до групи трофобластичних пухлин (трофобластичної хвороби). Патологія виникає під час вагітності, на самих ранніх термінах, або після її закінчення. Причина виникнення пухирного занеску не встановлена. Існує декілька теорій – генетична, інфекційна (вірусна), гормональна – проте єдиної думки щодо причини виникнення патології на даний час немає.

Розрізняють неповний (частковий) пухирний занесок та повний (класичний).
При частковому пухирному занеску в наявності плід або ембріон, а частина ворсин хоріона (або плаценти) перероджується на конгломерат бульбашок різного діаметру, заповнених прозорою рідиною і поєднаних між собою тонкими ниточками («стебельцями»), що нагадує гроно винограду. При повному пухирному занеску плід або ембріон відсутні, матка заповнена масою прозорих пухирців (кожний із пухирців – це видозмінена ворсинка хоріона, в якій відсутні судини).

На щастя, пухирний занесок не є поширеною патологією. До факторів ризику відносять вік вагітної (понад 40-45 років), наявність пухирного занеску при попередніх вагітностях, інтервал між вагітностями більше 10-12 років. У групі ризику знаходяться і повторно вагітні.

Пухирний занесок частіше розвивається на початку вагітності і діагностується на 3-4 тижні вагітності, рідше – у більші терміни. Встановити діагноз не завжди легко. Характерними симптомами пухирного занеску є кровꞌянисті виділення із статевих шляхів, що можуть бути постійними або періодичними. Іноді мають місце кровотечі. В цих виділеннях нерідко зꞌявляються безбарвні бульбашки різного розміру. Частий супутник – залізодефіцитна анемія. Розміри матки як правило не відповідають ймовірному терміну вагітності (частіше перевищують його на 2-4 тижні). Пухирний занесок нерідко супроводжується токсикозом, підвищеною температурою тіла, лейкоцитозом, нудотою. Часто турбує біль внизу живота ниючого або переймоподібного характеру. Також можуть мати місце кісти яєчників, зазвичай – двосторонні. Це так звані тека-лютеїнові кісти, які можуть мати досить великі розміри, що може викликати їх розрив. Таке ускладнення небезпечне для життя пацієнтки.

Остаточно встановити діагноз допомагає УЗД та визначення рівня ХГ (хоріонічного гонадотропіну). При УЗД лікар чітко бачить вміст та розміри матки, наявність кіст яєчників. Симптом «сніжної бурі» – один з характерних ознак пухирного занеску (так на УЗД виглядають пухирці в матці). Визначення рівня хоріонічного гонадотропіну – обов’язковий метод діагностики, дуже точний, який у поєднанні з УЗД, клінічними симптомами та скаргами хворої допомагає чітко встановити діагноз пухирного занеску. Рівень хоріонічного гонадотропіну при пухирному занеску буде значно вищим, ніж при звичайній вагітності.

У разі встановлення діагнозу пацієнтку необхідно негайно госпіталізувати у стаціонар, так як прояви та ускладнення пухирного занеску можуть бути небезпечними для життя (кровотеча, розрив кіст тощо). Нехтувати зверненням до лікаря, маючи надію, що «все пройде само собою» не можна ні в якому разі! Крім вищезгаданих ускладнень пухирного занеску є ще один найважливіший момент – у деяких випадках він переходить у злоякісну пухлину – хоріонепітеліому (хоріонкарциному), яка схильна до метастазування (тобто поширення клітин пухлини в інші органи та тканини). Ризик її розвитку при повному пухирному занеску значно вищий, ніж при частковому (становить близько 20%). Метастазування можливе у стінки піхви, легені, печінку, головний мозок. Діагностика пухирного занеску вимагає високої кваліфікації лікаря.

Фахівці нашого відділення мають великий досвід у діагностиці та лікуванні пухирного занеску.

Невдала спроба виносити вагітність – надзвичайна моральна травма для подружжя. Проте вчасно проведені діагностика та застосування сучасних методів лікування безперечно дають змогу в подальшому мати здорове потомство. В переважній більшості випадків наступна вагітність протікає без патології. Нагляд за пацієнткою після лікування пухирного занеску триває близько року, під контролем УЗД та визначенням рівня хоріонічного гонадотропіну (має знизитись до 0 – 5 МО), після чого жінці дозволяють вагітніти.

Таким чином із сказаного зрозуміло, що пухирний занесок – серйозна патологія, що потребує знань та практичного досвіду.

Звертайтесь до наших фахівців, ми знаємо і вміємо вирішувати дану проблему.