Прегравідарна підготовка (частина І)

Прегравідарна підготовка (частина І)

maltsev-serhii-vitaliiovich-new111Мальцев Сергій Віталійович

Лікар акушер–гінеколог вищої категорії. Кандидат медичних наук

Для більшості людей вагітність – це неймовірно відповідальний крок, від якого залежить подальший напрямок розвитку родини. Майбутні батьки несуть відповідальність за здоров’я своєї дитини в однаковій мірі.

Оцінити стан здоров’я майбутніх тата і мами, провести лікування хронічних захворювань та інфекцій дозволяє прегравідарна підготовка (або преконцепційна – тобто та, що передує заплідненню яйцеклітини). Таким чином, преконцепційна підготовка – це комплекс діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, що спрямовані на зменшення ризиків виникнення різноманітних ускладнень вагітності та пологів, а також народження дітей із внутрішньоутробними вадами розвитку. Своєчасно та якісно проведена прегравідарна підготовка дозволяє досягти наступних результатів:

  • зниження частоти хромосомних аномалій;
  • зниження ризику виникнення внутрішньоутробних вад розвитку плода;
  • зниження ризику передчасних пологів;
  • зниження виникнення ускладнень при вагітності чи пологах (самовільні викидні, кровотечі, розриви тощо);
  • зниження показників материнської і перинатальної захворюваності та смертності.

Преконцепційна підготовка починає проводитись за 3 місяці до передбачуваного терміну зачаття.

Для висвітлення даної теми необхідно пояснити деякі специфічні терміни, що можуть утруднити сприйняття та розуміння статті людині без медичної освіти:

  • перинатальний ризик – вірогідність смерті або хвороби плода у перинатальному періоді (з 22-го повного тижня або 154-го дня внутрішньоутробного життя плода до 7-го дня або 168-ї години після його народження);
  • акушерський ризик – вірогідність негативних наслідків для життя та здоров’я жінки та новонародженого при вагітності, у пологах та у післяпологовому періоді;
  • інтергенетичний інтервал (від лат. inter – «між» та грец. genesis – «народження») — період часу між попередніми та наступними пологами.

Акушерський та перинатальний ризики є мінімальними у пацієнток віком 19-35 років. Навпаки, жінка у віці менше 19-ти років має значно вищі шанси виникнення анемій, передчасних пологів та прееклампсій (це небезпечна форма токсикозу, при якій виникають набряки, підвищення артеріального тиску та судоми). А вагітні старше 35-ти років достовірно частіше народжують дітей із малою масою тіла, частіше страждають на артеріальну гіпертензію, гестаційний (тобто такий, що виник при вагітності) цукровий діабет, передлежання та відшарування плаценти. Також у цієї групи жінок ризики розвитку вроджених вад та хромосомних аномалій є значно вищими.

Згідно до останніх даних ВООЗ, оптимальним інтергенетичним інтервалом вважається термін 24+9 місяців. Якщо не дотримуватись цих обмежень у часі, ризик розвитку вроджених вад, смерті плоду чи новонародженого, передчасних пологів, народження дітей із недостатньою масою, захворювання матері та дитини є значно вищим.

Якщо жінка виконала штучне переривання вагітності (аборт) або ж попередня вагітність закінчилась викиднем, перед наступною вагітністю рекомендовано зачекати 3-6 місяців. За цей час відбувається відновлення репродуктивної функції та нормалізація гормонального балансу в організмі жінки.

Для того щоб виносити та народити здорову дитину дуже важливим є відповідальне відношення обох батьків до майбутньої вагітності. Не нехтуйте порадами лікарів, обов’язково проконсультуйтесь із спеціалістами перед таким важливим етапом у житті кожного подружжя.

Планування вагітності допоможе Вашій родині бути щасливими та здоровими 🙂