Міома матки

Міома матки

Ляненко Любов Олександрівна

гінеколог Ляненко

Завідуюча відділенням. Лікар вищої категорії. Кандидат медичних наук

Міома матки (лейоміома, фіброміома, фіброма) – доброякісна гормонозалежна пухлина. Актуальність проблеми зумовлена високою поширеністю цієї патології+. Серед пухлин органів малого тазу вона посідає перше місце. За статистикою міому виявляють приблизно у 35-40% обстежених жінок, і цей показник продовжує збільшуватись.

На жаль, з кожним роком кількість пацієнток з цією патологією зростає, а також відмічається тенденція до її «омолодження» – якщо раніше пухлину виявляли у віці близько 45-50 років, то зараз початок захворювання може відбутись і у 25-30 років. Дебют міоми матки припадає на репродуктивний вік жінки, а із настанням менопаузи вона зазвичай зменшується у розмірах («зворотній розвиток»).

Пояснимо декілька ключових моментів, важливих для обговорення цього захворювання:

  • міому матки називають фіброміомою, якщо у досліджуваній пухлині переважають сполучнотканинні волокна – тоді структура її буде більш твердою. Лейоміомою матки – якщо більше мꞌязевих волокон – в такому випадку структура більш мꞌяка. Тип визначається при гістологічному дослідженні міоми матки, тому називати пухлину, наприклад, фіброміомою, без попереднього гістологічного дослідження не є точним;
  • пухлина може бути розміром з горошину, а може збільшуватись до гігантського об’єму та займати всю черевну порожнину;
  • найчастіше міома виникає у дні та тілі матки, рідше – у шийці матки;
  • джерелами виникнення пухлини можуть бути мꞌязеві чи сполучнотканинні елементи міометрію (м’язевого шару матки), а також м’язевий шар судин міометрію.

Розрізняють безсимптомну, малосимптомну та симптомну міому матки. Звичайно, чим раніше жінка виявить пухлину та звернеться до лікаря – тим ефективнішим буде лікування. Сама лейоміома матки не є небезпечною для жінки, проте якість її життя може суттєво знижуватись через різноманітні прояви захворювання.

Що ж може турбувати жінку із міомою матки та спонукати її звернутись до лікаря? Основними симптомами є:

  • кровотечі (рясні менструальні, міжменструальні);
  • біль внизу живота та у попереку;
  • ознаки здавлення сусідніх органів (сечового міхура із сечівниками; прямої кишки) при великих розмірах міоми матки. В цьому випадку можуть турбувати часте сечопускання, дискомфорт при сечопусканні, нетримання сечі, геморой, закрепи, а також виникати такі захворювання, як гідронефроз та пієлонефрит;
  • безпліддя;
  • анемія;
  • білі (при розпаді вузла);
  • збільшення розмірів живота;
  • вторинний ішіас (болі у нозі, сідниці) обумовлений здавленням крижових нервів);
  • також можуть виникати ожиріння, серцево-судинна патологія, сечокам’яний діатез.

Проте у 30-70% випадків міома матки може протікати безсимптомно і виявлятись «випадково» під час візиту до гінеколога чи при хірургічному втручанні. Поняття «безсимптомності» є відносним, оскільки міома матки може проявити себе у будь-який час.

Біль може бути зумовленим швидким ростом пухлини, перекрутом «ніжки» вузла, тромбозом судин капсули вузла, «народженням» підслизового вузла через піхву.

Якщо жінці вдалося завагітніти, то в майбутньому можуть виникнути певні ускладнення, такі як загроза викидня, відшарування плаценти, неправильне положення плоду.

Клінічні прояви залежать від розмірів міоми матки, локалізації вузлів, супутньої патології тощо.

Для встановлення діагнозу лейоміоми матки лікар проводить збір скарг, гінекологічний огляд, лабораторну діагностику та ультразвукове дослідження (інформативність якого в даному випадку може складати до 95%). При необхідності виконуються КТ, МРТ, визначення вмісту гормонів у крові, ендоскопічне дослідження (гістеросопія, лапароскопія). Як правило, діагностика лейоміоми матки не представляє труднощів, але обстеження має бути комплексним.

Лікування лейоміоми матки може бути консервативним (призначається гормональна терапія), хірургічним (близько 70% пацієнтів оперуються), малоінвазивним (емболізація маткових артерій – один із найновіших підходів до лікування). Може мати місце комбінація цих методів.

У нашому відділенні широко застосовуються як медикаментозний, так і хірургічний підходи до лікування. Також ми маємо значний досвід у нагляді та лікуванні вагітних із міомою матки. До кожної пацієнтки ми підходимо індивідуально, пропонуємо найбільш влучний та сучасний метод лікування.

Якщо не можна уникнути оперативного лікування, то перевага надається органозберігаючим методикам (консервативна міомектомія). Широко застосовується лапароскопічні методи. Ми завжди радіємо позитивним результатам лікування, особливо якщо вдалося зберегти вагітність чи вилікувати пацієнтку від безпліддя. А саме головне – це суттєве покращення якості життя наших жінок.

У більшості випадків міома матки перебігає безсимптомно. В такому разі лікування не потрібне, але пацієнтка має знаходитись під диспансерним спостереженням, періодично приходити на огляд. Якщо ж у Вас виникли якісь із вищевказаних симптомів – не бійтеся, зверніться до лікаря!

Разом із Вами ми знайдемо індивідуальний, найкращий та найсучасніший спосіб їх вирішення!