Метаболічний синдром (частина II)

Озеран Ніна Валентинівна

Лікар акушер–гінеколог вищої категорії

Продовжимо розмову про метаболічний синдром.

Як ви пам’ятаєте, це сукупність метаболічних змін, що призводять до зростання маси вісцерального жиру, зниженню чутливості периферичних тканин до інсуліну та гіперінсулінемії, які порушують вуглеводневий, ліпідний, периновий обміни, а також викликають артеріальну гіпертензію.

Основними діагностичними критеріями метаболічного синдрому є наявність не менше 3 з 5 наступних ознак (на основі критеріїв ВООЗ 1999 року та Національної освітньої приграми СМА (2002 року):

• гіперглікемія натще: рівень глюкози вище 6 ммоль/л;
• абдомінальне ожиріння: об’єм талії у чоловіків ≥102 см, у жінок – ≥88 см;
• гіпертригліцеридемія: рівень тригліцеридів плазми крові ≥ 1,7 ммоль/л;
• низький рівень ЛПВЩ (ліпопротеїдів високої щільності) у чоловіків < 1,036 ммоль/л, у жінок – <1,295 ммоль/л; – АТ ≥ 130/85 мм.рт.ст.

Для встановлення діагнозу метаболічного синдрому існують також і додаткові критерії. До них відносять:

• інсулінорезистентність при якій індекс HOMA > 2 од.
• жирова дистрофія печінки по даним УЗД (характерно для пацієнтів, які не зловживають алкоголем);
• підвищення рівня АЛТ крові з нез’ясованих причин;
• низький рівень білку, що зв’язує інсуліноподібний фактор росту (IGFPP) – 2
• високий рівень сечової кислоти у сироватці крові;
• високий рівень інгібітора активації плазміногену (PAI-1) – регулятора фібринолізу;
• високий рівень С-реактивного білку (CRP).

Отже, враховуючи все вищеперераховане, ми встановили діагноз – Метаболічний синдром.

Перейдімо тепер до тактики лікування метаболічного синдрому.

Головна з них – модифікація способу життя, тобто: зміна раціону харчування, фізична активність, керування факторами, що викликають фізіологічний стрес та зменшенням токсичного впливу на організм.

Харчування:

• частий прийом їжі, тобто 3 основних прийоми та щонайменше 2 перекуси між ними. Чим частіше пацієнт вживає їжу, тим менше амплітуда різкого зростання секреції інсуліну;
• збалансованість раціону харчування по білкам, жирам, вуглеводам та їх якісний склад:

БІЛКИ мають покривати 30% добової енергетичної потреби. Бажано надавати перевагу білкам рослинного походження: квасоля, боби, горох, соя, сочевиця, гриби, спаржа. Рослинні білки у меншій мірі стимулюють секрецію інсуліна та містять рослинну клітковину, що сприятливо впливає на секрецію інсуліну.

Також важливим є вживання білку морепродуктів – риби, кальмарів, креветок та ін.

Також бажаним є вживання білка птиці, при умові видалення шкурки та підшкірного жиру. З червоного мꞌяса рекомендується тільки яловичина.

Із раціону харчування пацієнта з метаболічним синдромом має бути виключені наступні білкові продукти:

• ковбаси, в т.ч. і варені;
• жирні молочні продукти, зокрема тверді сири, так як вони мають високий рівень жирів; жирну сметану;
• сильно просмажені м’ясо та риба;
• продукти які крім білку містять легкозасвоювані вуглеводи – пельмені, вареники, манти;
• білкові продукти, смажені на соняшниковій та кукурудзяній оліях, так як вони викликають утворення великої кількості транс-жирних кислот.

ЖИРИ мають становити менше 10% від загальної калорійності та не більше 25% енергетичної цінності харчового раціону. З них 40-45% – моно ненасичені жирні кислоти (оливки, авокадо, мигдалева олія, оливкове масло), 30-35% полі ненасичені жирні кислоти, до яких відносять:

• жирні кислоти серії омега-6: соняшникове та кукурудзяне масла, сирі горіхи, насіння;
• жирні кислоти серії омега-3: рибний жир океанічних риб (сьомга, тунець), насіння та масло грецького горіха, льону, гарбуза.

Насичені жирні кислоти (тваринний жир) мають бути максимально виключені з раціону та не перевищувати 25% від загального вживання жирів.

ВУГЛЕВОДИ забезпечують більше половини усіх енергетичних потреб організму, але вони індукують секрецію інсуліну, до того ж різні типи вуглеводів роблять це по-різному. Для оцінки ступеню впливу різноманітних вуглеводів було введено спеціальний критерій – глікемічний індекс (ГІ). Він відображає потенціал зростання рівня глюкози у крові після вживання певного вуглеводу. Чим він вищий, тим сильніше зростає концентрація глюкози крові.

Пацієнтам з метаболічним синдромом рекомендовано вживання продуктів, глікемічний індекс яких не перевищує 50, але кількість цих продуктів має бути обмеженою, так як при вживанні у великих об’ємах вони також призводять до гіперглікемії.

Бажаним джерелом вуглеводів являються:

• цільнозерновий хліб;
• каші (гречана, вівсяна, не шліфований білий рис, дикий рис);
• овочі (огірки, помідори, капуста,баклажани, цибуля, часник, цикорій, салат, редис, шпинат, броколі);
• макаронні вироби з твердих сортів пшениці;
• бобові (фасолі, горіх, сочевиця, бобові, соя).

З раціону варто виключити:

• солодощі;
• вироби з білої муки;
• каші з високим ГІ (манна);
• овочі з високим ГІ (картопля,
• соки з додаванням цукру;
• солодкі газовані напої;
• кріплені вина;
• фрукти з високим ГІ (банан, ананас, виноград, диня).